Головною обрядовою стравою Великодня є паска - здобний хліб продовгуватої форми, що випікався у спеціальних керамічних або металевих формах - пасківниках. Етнографи і священнослужителі досі сперечаються про походження цього звичаю: багато дослідників вказують на дохристиянське його походження (це фалічний символ, що уособлює родючість), а церква стверджує, що традицію пасхального хліба започаткували святі апостоли. Готували паски раніше в Страсну п'ятницю, оточивши цю обрядодію низкою заборон і прикмет. Наприклад, поки замішане для паски тісто росте, його накривають рушником, і зверху у вигляді хреста ставлять свячену напередодні в неділю вербу. А перед тим, як поставити паску пекти, у форму кладуть навхрест два колоски освяченої на останню Трійцю пшениці. Садовлять паску і виймають її з печі з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд. Якщо верх паски западе або вона виявиться порожньою всередині, то це віщує нещастя — хтось, кажуть, помре цього року. Існує також переконання: якщо до оселі, коли господиня вийматиме з печі паску, зайде хтось чужий — то поганий знак. Пропоную вам кілька рецептів великодніх пасок (від найдавнішого до сучасного), які не раз були випробувані в моїй родині.
З Різдвом пов'язано багато традицій та обрядів.
Сьогодні згадаємо головні традиції святкування Різдва в Україні:
Піст. За 40 днів до Різдва починається Різдвяний піст – один з найтриваліших у році. За суворістю він не займає перше місце, але триває 40 днів і необхідний, щоб очистити душу й тіло перед Різдвом Христовим. Під час Різдвяного посту дозволені будь-які овочі та фрукти, каші, бобові, гриби, в більшість днів дозволяється їсти рибу. В пост не можна уживати м'ясо, яйця, сир, молочні продукти, вершкове масло.
Святий вечір. 24 грудня традиційно святкують Святий вечір, обов’язковим атрибутом якого є 12 пісних страв на столі. Існують дві версії трактування цього числа: за однією – це кількість апостолів, а за іншою – кількість місяців у одному році.
Кутя. Головною стравою вечора є кутя (варена пшениця, змішана з маком і медом, волоськими горіхами, родзинками). А після застілля з родиною прийнято нести вечерю хрещеним батькам. Брали кутю та інші страви й йшли в гості на декілька годин, але потім обов’язково вертались додому аби зустріти ранок Різдва з сім’єю. Після обіду вже могли навідати бабусь та дідусів, що живуть окремо або інших родичів.
Дідух. Головною прикрасою будинку є дідух – сніп пшеничних стебел, який символізує дух наших предків та є символом добробуту, багатства, оберегом роду. Вважається, що в ці святі дні наші предки повертаються, щоб провести час зі своїми родинами. Дідух ставлять на найпочесніше у хаті місце — під образами.
Колядки. З вечора 24 грудня прийнято колядувати з великою зіркою в руках: колядники наспівують різдвяні колядки. Хлопчики та дівчата готують спеціальні пісні та вірші, які вони беруть з дому до дому, розважаючи своїх сусідів в обмін на солодкі подарунки та монети. Вважається, що чим більше колядників прийде в будинок, тим більше достатку й багатства буде у сім’ї протягом наступного року.
Ворожіння. Традиція ворожити у ніч на Різдво, давніша, ніж саме Різдво в Україні. Багато хто вважає, що ворожити у цей день не можна, а інші, навпаки, вірять у велику силу свята, а також у те, що ворожіння у Святвечір допоможуть дізнатись майбутнє. Дівчата в Україні й сьогодні ворожать на свою долю, аби з’ясувати, чи вийдуть заміж, та ім’я майбутнього нареченого. Також вважаються пророчими сни з 24 на 25 грудня. Ранок 25 грудня починається з того, що люди вітають один одного фразою «Христос народився!» і відповіддю «Славімо Його!» Цього дня люди йдуть до церкви на різдвяну молитву, а потім збираються в колі родини. Цього дня люди більше не обмежуються пісною їжею.
